Правила якісної заготівлі кукурудзяного силосу

Чи не найпоширенішим видом сировини для закладання силосу є зелена маса кукурудзи, її основною перевагою є висока концентрація обмінної енергії. Так, в 1кг СР (сухої речовини) вміст обмінної енергії може сягати 11,5 МДж, що дозволяє порівнювати цей корм із зерном ячменю.

Завдяки високій енергетичній цінності використання кукурудзяного силосу дозволяє зменшувати частку концентрованих кормів у раціоні, не знижуючи при цьому його поживності для високопродуктивних тварин. Найбільш якісний за поживністю та поїданням силос одержують при збиранні кукурудзи в кінці молочно-воскової і восковій стиглості зерна, коли вологість зеленої маси становить 65- 70 % за достатньої кількості цукрів для утворення молочної кислоти. Скошувати кукурудзу потрібно на висоті 2-3-го міжвузля для отримання силосу високої продуктивної дії з оптимальним умістом клітковини.

Успіх силосування визначають три основні умови: сировина, силосні споруди, технологія.

Кукурудза зібрана в ранні строки (до молочно-воскової стиглості) має підвищений вміст цукру та велику вологість (до 85 %), що приводить до перекисання силосу. Крім того, під час збирання кукурудзи в ранніх фазах стиглості, з поля не добирають майже половину врожаю сухої речовини і, відповідно, енергії корму.

Правила якісного силосування:

1. Збір кукурудзи на силос проводити в оптимальні терміни дозрівання (вологість зеленої маси повинна бути 60% - 70%, оптимум – 65%)  При вологості зеленої маси менше 60% – може виникнути проблеми із  її трамбуванням. Ми не зможемо забезпечити якість трамбування, а відповідно зберегти якість зеленої маси в силосі.
2. Контроль подрібнення . Подрібнення кукурудзи до величини часток в діапазоні 10- 20 мм дасть можливість забезпечити якість трамбування і хороше споживання силосу в майбутньому.
3. Мінімізувати потрапляння землі в зелену масу. Потрапляння землі спричинить контамінацію її клостридіями, і як наслідок  до утворення в силосі масляної кислоти, що негативно відобразиться  на якості  силосу та його споживанні.
4. Правильний вибір силосної споруди (баштового або траншейного типу). Після наповнення траншею вкривають плівкою і солом’яною січкою (це запобігає появі плісняви у верхньому шарі корму).
5. Ущільнення силосної маси. Чим щільніше ми утрамбуємо зелену масу кукурудзи – тим менше там залишиться вільного кисню для розвитку бактерій – тим більше поживних речовин ми збережемо в майбутньому силосі. Дуже важливо є вага трактора для трамбування. 

   Для якісного ущільнення силосної маси необхідно:

   -        вміст сухої речовини повинен становити 30-35%;

   -        довжина часток рослин після різки має бути 10-20 мм;

   -        структура кожної зернини повинна бути порушена, зернина роздроблена;

   -        тиск на площу контакту повинен складати не менше 2 бар;

   -        швидкість наповнення силосної конструкції повинна становити: шар завтовшки 0,8 м за годину.

6. Мінімізувати проникнення кисню повітря вглиб силосної маси. Кисень сприяє розвитку аеробних плісняв та дріжджів. Це приводить до утворення шкідливих для худоби речовин, значних втрат поживних речовин.

7. Мінімізувати розігрівання силосу, так як це призводить до значних втрат якісних показників.

8. Для гарантованого отримання силосу високої якості в період заготівлі в траншеї вносять хімічні, біологічні та мінеральні консерванти. При хімічному консервуванні вологість маси повинна бути в межах 70 %.
9. Герметизація утрамбованої зеленої маси кукурудзи.  Кожна година після завершенням трамбування спричиняє до втрат поживності у негерметизованого плівкою  силосу.  Температура не накритої   силосуємої маси може зрости з 30-350С до 50-700 що призведе до втрати поживних якостей силосу.