У молочному тваринництві гній дедалі більше розглядають не як відхід, а як ресурс із значним потенціалом. Ефективне управління ним дозволяє оптимізувати виробничі процеси, зменшити екологічне навантаження та отримати додаткову цінність для господарства. Про сучасні підходи та технологічні рішення розповідає генеральний директор GAF Олександр Назарко, спираючись на власний досвід і міжнародні дослідження.
Оскільки середній розмір молочних ферм постійно зростає, ефективне управління гноєм стає важливішим, ніж будь-коли. Саме на цьому наголошує нещодавня публікація Коледжу сільського господарства та наук про життя Корнелльського університету від спеціаліста PRO-DAIRY Джейсона Олівера, який підкреслив ключову роль гною в циклі виробництва молока. Він дослідив інновації в галузі вдосконаленої переробки гною, які спрямовані на його зневоднення для економії місця під час транспортування чи вивезення з ферми, а також на ефективне розподілення чи концентрування поживних речовин, що дає виробникам більше гнучкості під час внесення.
За останнє десятиліття, зазначив Олівер, ці цілі стали значно досяжнішими завдяки розвитку технологій. Передові протоколи переробки гною зазвичай починаються з відокремлення твердої та рідкої фракцій, зазвичай за допомогою гвинтового преса. Цей метод зменшує об’єм рідкої суспензії на 5%–15%. При цьому він може затримувати майже половину від усіх твердих частинок, у середньому близько 45%. Це включає близько 15% неорганічного та органічного азоту (N) і 10% від загальної кількості фосфору (P) і калію.
Для деяких ферм таке початкове зменшення об’єму та розподіл поживних речовин може бути достатнім. Для інших, зазначив Олівер, існують додаткові кроки, які дозволяють збалансувати розмір стада та наявність земельних ресурсів. Він виділив два методи, які все активніше застосовуються на великих фермах, і ще два, що поки не достатньо розвинені для комерційного використання. Методи, які нині впроваджуються частіше, включають:
Дрібне розділення твердих частинок. Цей процес підсилюється використанням хімічних речовин, які злипаються і відокремлюють дрібні частинки, багаті на фосфор. На відміну від попередніх версій, сучасні системи є енергоефективними та забезпечують отримання твердих залишків, придатних до складування. Основний недолік цього методу — вартість хімікатів: у деяких випадках до 25 центів на корову на день.
Олівер підкреслив, що під час розгляду доцільності впровадження вдосконаленої системи переробки гною, візити на ферми та обговорення з постачальниками є критично важливими етапами процесу. Необхідно зважити потенційні енерговитрати системи, оцінити наявні потоки гною та реально визначити, з чим можна змиритися, а без чого не обійтися, перш ніж зупинятися на конкретному рішенні.
Висновки
Сучасні технології переробки гною відкривають для молочних господарств нові можливості — від зменшення витрат на транспортування до більш ефективного використання поживних речовин. Однак вибір конкретної системи повинен базуватися на реальних потребах ферми, її масштабах та ресурсах. Правильно підібрана технологія дозволяє не лише оптимізувати виробничі процеси, а й зробити господарство більш екологічно та економічно стійким.
Звертайтесь: +38 (093) 608 71 87, @global.agrofinance@gmail.com
