Є кілька сценаріїв, за яких кукурудза може втратити забагато вологи й стати надто сухою для силосування. Це може бути наслідком спекотної погоди та дефіциту опадів або затримки заготівлі через несприятливі погодні умови. Саме останній сценарій — коли затримка збирання призводить до надмірної сухості маси — розглядає Білл Вайс, фахівець кафедри тваринництва Університету штату Огайо. Українську версію матеріалу перекладено та адаптовано за його публікацією.
Надто сухий кукурудзяний силос погано ущільнюється у сховищі, що підвищує ризик псування, нагрівання та розвитку плісняви.
Ризик проблем зі зберіганням зростає, коли вміст сухої речовини (СР) перевищує наведені нижче показники. Причому зі зниженням вологості силосу ризик зростає дедалі швидше:
Що робити, якщо кукурудза вже перезріла та занадто суха?
1. Зменшити довжину різки
Чим вищий вміст сухої речовини в силосній масі, тим дрібніше її слід подрібнювати. Це сприяє кращому ущільненню силосу та підвищує перетравність зерна.
Водночас надто дрібне подрібнення може негативно впливати на здоров’я корів, якщо під час складання раціону не враховано зменшення розміру частинок і не забезпечено достатній рівень ефективної клітковини.
2. Використовувати процесор зерна
Кукурудзяний силос із переробленим зерном зазвичай краще ущільнюється, ніж силос із непереробленим зерном, що може сприяти підвищенню його аеробної стабільності.
Переробка зерна також підвищує перетравність крохмалю, оскільки руйнує зернівку. Низька перетравність крохмалю є однією з основних проблем сухого, добре достиглого кукурудзяного силосу.
3. Додавати воду під час закладання
Внесення води під час закладання може сприяти кращому ущільненню силосної маси, однак для цього потрібен значний обсяг води.
На 1 тонну вологої маси потрібно приблизно 53 л води, щоб знизити вміст сухої речовини приблизно на 2 процентні пункти.
Оскільки звичайний садовий шланг подає близько 30–38 л води за хвилину, під час швидкого закладання силосу цього може бути недостатньо. Тому швидкість закладання доведеться зменшити, щоб встигати додавати необхідну кількість води.
4. Використовувати консерванти для підвищення аеробної стабільності
Серед найефективніших засобів для підвищення аеробної стабільності кукурудзяного силосу автор називає:
За даними останніх досліджень, внесення приблизно 1,8 кг буферизованої пропіонової кислоти на 1 тонну вологої кукурудзяної силосної маси під час закладання підвищує стабільність силосу та зменшує розвиток плісняви.
Lactobacillus buchneri — вид бактерій, який підвищує концентрацію оцтової та пропіонової кислот у силосі. Обидві кислоти пригнічують розвиток плісняви та дріжджів.
Інокулянт слід вносити відповідно до рекомендацій виробника. Зазвичай його застосовують у дозуванні не менше 1 × 10⁵ КУО/г вологої рослинної маси під час закладання.
Для сухого кукурудзяного силосу зазвичай доцільніше використовувати рідкий інокулянт, ніж сухий.
Висновок: Якщо кукурудза вже перезріла й має високий вміст сухої речовини, технологія заготівлі потребує особливої уваги. Якісне подрібнення, ефективна переробка зерна, достатнє ущільнення та контроль аеробної стабільності допоможуть зменшити втрати й зберегти поживну цінність корму. Чим сухіша маса, тим менше простору для технологічних помилок.
