Якщо ви у пошуку рішення з підвищення економічної стабільності підприємства або націлені на подальший сталий розвиток, то варто звернути увагу на нові напрями бізнесу, зокрема на інфраструктурні проєкти, суть яких полягає в оптимізації витрат. З огляду на це пропонуємо обговорити питання оптимізації витрат при вирощуванні ремонтного молодняку в Україні.
Про це розповідає Олександр Назарко, гендиректор Global Agro Finance, директор департаменту управління МТФ у КЦ АВМ, спеціально для журналу «Молоко і ферма» № 4 (83), серпень 2024.
Молочний бізнес — досить специфічний і для нього характерно, що завжди при будь-яких ринкових потрясіннях та інфляції погіршується економічна ситуація: ціни на всю вхідну продукцію зростають відповідно до умов на ринку, а ціни на молоко та м’ясо ще довго по інерції «підтягуються». Це пов’язано з тим, що вхідні матеріали є продуктами великого попиту, а вихідна сировина — обмеженого, тому ціни на неї можна штучно занижувати ще деякий час, поки ринок оговтується. І таке трапляється постійно.
Обговорюючи сьогоднішнє питання, хочу показати, що нестандартне для нас рішення сьогодні — це можливість протидіяти кризам та економічним викликам завтра. Вирощування телиць на аутсорсі, окрім оптимізації витрат на вирощування, дозволить до певної міри вирішити ситуацію із дефіцитом кадрів.
Суть ідеї полягає в тому, що вирощувати молодняк на кожній фермі, де є 50-500 фуражних корів (саме на таких фермах утримується 50% промислового поголів’я в Україні) — дороге задоволення. Виходом і здешевленням вирощування могла б стати співпраця між виробниками за американським сценарієм, коли молодняк у віці 2-х місяців, наприклад, з однієї ферми передається на іншу, яка спеціалізується на вирощуванні ремонтного молодняку. Та, у свою чергу, маючи значно більше поголів’я тварин на одному майданчику і використовуючи промислові технології, збільшує навантаження на одного працівника щодо кількості тварин та здешевлює вирощування, а завдяки промисловим масштабам закупівель отримує кращі ціни на вхідну продукцію. Нетелі повертаються до попереднього власника у період пізньої тільності.
Для прикладу розглянемо дві молочні ферми, де вирощують ремонтний молодняк для себе (табл. 1 та діаграми 1–2). Для МТФ № 1 нетель на час отелення коштує 62 124 грн. (без ПДВ) або 1500 дол., а для МТФ № 2 — 57 688 грн. (без ПДВ) або 1394 дол. Різниця очевидна: на 1000 вирощених нетелей вона сягає понад 100 тис. дол.
Чи є резерви для здешевлення виробництва? Звісно, і про це свідчать показники з обох ферм, що не спеціалізуються глибоко на вирощуванні ремонтного молодняку. Відмовившись від неефективного напряму, можна заощадити місце, час, а інфраструктуру використати під щось більш прибуткове.
На спеціалізованій фермі з вирощування ремонтного молодняку можна отримати нетель значно дешевше. Чим більше тварин на одному майданчику, тим більше можливостей раціональніше використовувати ресурси. При більших масштабах проєкту можна застосувати більш сучасні та дорогі технології, котрі у свою чергу дозволяють економити кошти:
- можна розбудувати більш якісну та зручну інфраструктуру;
- інвестувати в заготівлю кормів, адже під більші масштаби можна дозволити мати кращу власну техніку, за допомогою якої заготовляти якісніший корм, ніж при моделі з орендою техніки для заготівлі;
- можна залучити експертів-консультантів в області вирощування ремонтного молодняку, аби вони допомогли якнайефективніше налаштувати всі процеси.
Одним словом — всі вкладення окуплюються швидше, а операційні витрати розподіляються на більшу кількість тварин.
На теренах України відома практика, коли при об’єднанні двох чи кількох ферм на одному з майданчиків власники створюють інфраструктуру для вирощування молодняку, а на іншому чи інших займаються виключно виробництвом молока, що є цілком економічно обґрунтованим кроком. Частина холдингів це зробила, дивно, що не всі — або кошти не рахують, або не мають бажання вкладатись у довготривалі проєкти.
У США цей бізнес працює наступним чином. Фермер вирощує собі ремонтний молодняк по вартості Х, а інший може це зробити за вартістю Х мінус 5–10% і при цьому трішки заробити. Тоді є сенс доручити справу більш ефективному виробникові. Власник молодняку оплачує послуги з вирощування щотижня чи щомісяця, виходячи з вартості кормодня на різних стадіях життя тварини, а приблизно за 3 місяці до отелення тварина повертається на ферму. Таким чином її власник оптимізує витрати на заміну стада і зосереджується лише на молочному виробництві. А чи задумувались ви, скільки коштує (за ринковими цінами!) і скільки могло б за інших умов коштувати введення первістки в дійне стадо у вас на фермі?
Щоб знайти відповіді на всі свої запитання звертайтеся до експертів Global Agro Finance, 066 611 7948, global.agrofinance@gmail.com.
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ:
Доцільність плющення кукурудзи для годівлі ВРХ у 2024 році
«Адекватна» вартість раціонів на фермах із продуктивністю до 35 кг/добу/корову